приворачивать

приворотить

1) привертати, привернути що чим, підвертати, підвернути що до чого. [Сирою землею пригорнула, білим каменем привернула];

2) (своротить, остановиться по пути) привертати, привернути, завертати, завернути, звертати, звернути куди или до кого, до чого. [Привернув я до громадської хати (Коцюб.). Хто-б не завернув на двір, - є кожному горілки чарка (Стор.)];

3) (приворожить) привертати, привернути кого до кого, до чого чим; см. Привораживать. -чивающий (привлекающий) приворотний.

* * *

несов.; сов. - приворот`ить

1) приверта́ти, приверну́ти

2) (заходить, заезжать) заверта́ти, заверну́ти

3) (приносить что-л. тяжёлое) притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти и попритяга́ти, приволіка́ти, приволокти́

4) (прибавлять к сказанному) вверта́ти, вверну́ти, прикида́ти, прики́нути, докида́ти, доки́нути, прито́чувати, приточи́ти

5) см. привораживать